«Перетворити біль на силу».
Одне з гасел нашої Всеукраїнської програми ментального здоров’я – «Перетворити біль на силу». Це саме те, що робить наша сучасна культура.
На третій рік ворожого вторгнення наша культура розвивається. В містах, де постійно звучать сирени, водночас заповнені театри. І мабуть, ніколи ще не було такої потужної Шевченківської премії, як цьогорічна.
Говорила про це на VII Міжнародному форумі «Креативна Україна». Його цьогорічна назва – «Rethinking. Culture», переосмислення культури.
Протягом дня підприємці, міжнародні експерти у сфері культури та економіки, представники органів державної влади та громадянського суспільства обговорюватимуть стратегію української культурної дипломатії.
Кожен крок тут важливий. Зокрема, деколонізація імен і спадку, які сторіччями привласнювала імперія. В цьому сенсі кожен підпис під полотном Малевича, що це був український художник, – це не просто відновлення історичної справедливості. Це ще один потужний голос України у світі.
Важливо, що повернулося на батьківщину скіфське золото. Що Україна має офіційне представлення на світових мистецьких майданчиках, як-от Венеційська бієнале та Венеційський кінофестиваль, Берлінале, а також на першій Мальтійській бієнале. І долучилася до участі в дев’яти книжкових ярмарках світового рівня – у Варшаві, Лондоні, Франкфурті, Латинській Америці тощо.
За час спротиву Український інститут книги підтримав видання понад 130 найменувань нових книжок. І пишаюся тим, що вони будуть доступні по всьому світу – на українських книжкових поличках, які ми відкрили вже у 190 бібліотеках 46 країн і бібліотеці ЮНЕСКО. Разом це 47 тисяч книжок, які теж стануть нашими голосами.
Культура – це також про порозуміння. Що краще нас зрозуміють, то легше буде тим, хто зараз на фронті.
Саме про це цьогорічна премія «Оскар» за документальний фільм, яку отримала група Мстислава Чернова. І, перефразуючи самого Мстислава, ми б усі хотіли, щоб приводу для цього фільму, тобто трагедії Маріуполя, не було. Але ми вдячні героїчним людям, які дали голос цій трагедії, які змусили світ її побачити.
Культура – це також наші свідчення. Потрібно свідчити про Україну і нас, звучати, не боятися власного голосу й робити його чутним. Дякую всім, хто це робить.
