ЛЕМКИ НА НОВОАЙДАРЩИНІ.
Окрасою музейної колекції є вбрання етнічних лемків, які були примусово переселені з трьох сіл Яславского повіту Краківської губернії до Новоайдарщини у 1945 році в рамках операції «Вісла». Добровільно ніхто переселятися не хотів. Підтвердженням тому є «Посвідчення про евакуацію». На зворотному боці документа зазначено: «Я, громадянин… виявляю бажання переселитися разом зі своєю сім’єю в складі… осіб з території… на територію…». Проте підпис «бажаючих» на заявах відсутній.
Перевозили людей примусово, в теплушках, один вагон — на чотири сім’ї. Їхати довелося довго, близько трьох тижнів. Із собою дозволено було брати лише по 500 кілограмів речей на сім’ю. Не дивлячись на обмеження, багато хто примудрився взяти в дорогу священні книги, ікони та навіть весільне вбрання.
У складі нашої колекції є весільний костюм (1906 рік) заможної лемківської родини: сорочка біла, декорована кольоровою вишивкою (хрестик, гладь), біла спідниця і фартух, декоровані кольоровими смужками, червоний кашеміровий корсет, комір плетений, пацьорки.
«… на Луганщині лемківський костюм привертав увагу місцевих жінок. Місцевий костюм також подобався лемкам… Усі інформатори свідчать, що лемкині, які у дорослому віці були переселені з Польщі, на Луганщині носили компоненти національного костюма довіку» [Віхрова Т. В. Особливості етнічної культури лемків на Луганщині / Шістнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 90-річчю із часу заснування Харківського історичного музею, 16 квітня 2010 р. – Х. : Оригінал, 2010.]
Лемківський костюм дійсно значно відрізняється від слобожанських, виглядає більш складними у виробництві. Та після переселення у лемкинь елементарно не було необхідного знаряддя, щоб відтворити щось подібне. Тому наступні покоління не опанували лемківської вишивки, перейняли слобожанську. А місцевим майстриням було, чим похвалитися. Про це — у наступних дописах.
