«Стратегії розвитку Луганської області на 2021-2027 роки».
Соціальний захист Луганщини: мережа скоротилася, а людей, які потребують допомоги, стало втричі більше
Сьогодні – четвертий матеріал циклу, присвяченого аналізу ключового програмного документа регіону – «Стратегії розвитку Луганської області на 2021-2027 роки».
Система соціального захисту Луганщини зіткнулася з серйозним дисбалансом: попит на послуги стрімко зростає, тоді як можливості їх надання скоротилися. За три роки кількість отримувачів соціальних послуг збільшилася з 27,6 тис. до 61,8 тис. осіб. Водночас мережа установ істотно зменшилася: центрів соціальних служб залишилося 3 замість 7, територіальних центрів – 3 замість 7, центрів надання соціальних послуг – 7 замість 16. Обсяг доступних послуг також звузився – відновлені установи забезпечують лише 5–8 напрямів замість 15–18 довоєнних.
Але Стратегія фіксує й інше: попри все, формуються нові підходи – центри життєстійкості, мобільні бригади, програми підтримки сімейних форм виховання. І головне – вперше на державному рівні зафіксовано потребу в послугах догляду, яка зросла з 30 до 104 осіб лише за два роки.
ДО 2022 РОКУ: СТАБІЛЬНІСТЬ, ЯКУ ЗРУЙНУВАЛА ВІЙНА
До повномасштабного вторгнення система соціального захисту Луганщини, хоч і працювала в умовах часткової окупації, мала розгалужену мережу. Станом на 2021 рік в області функціонували 7 центрів соціальних служб, 7 територіальних центрів соціального обслуговування, 16 центрів надання соціальних послуг, 6 центрів соціальної реабілітації.
Кількість осіб, які потребували соціальних послуг, на початок 2022 року становила 27 629. Це була відносно керована цифра, яку система могла опрацьовувати. Послуги надавалися за 15–18 напрямами – від інформування та консультування до соціальної профілактики та натуральної допомоги.
Особлива увага приділялася дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. На первинному обліку перебували 1 432 дитини. З них 992 були влаштовані у 803 сім'ї опікунів та піклувальників. Функціонувало 29 дитячих будинків сімейного типу, де виховувалися 218 дітей, та 73 прийомні сім'ї, де виховувалися 130 дітей.
Здавалося, система працює. Але війна внесла свої корективи.
2022–2025: СКОРОЧЕННЯ, ВТРАТИ ТА ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ
Повномасштабне вторгнення завдало системі соціального захисту удару, який зруйнував її мережу та поставив під загрозу допомогу найуразливішим.
Станом на 1 липня 2025 року зафіксовано пошкодження або знищення 11 будівель соціального захисту. Але головне – не будівлі. За три роки мережа закладів суттєво скоротилася: центрів соціальних служб залишилося 3 (було 7), територіальних центрів соціального обслуговування – 3 (було 7), центрів надання соціальних послуг – 7 (було 16), центрів соціальної реабілітації – 3 (було 6).
Тобто кожного другого закладу не стало.
На початок 2025 року кількість осіб, які потребують соціальних послуг, зросла до 61 827 – у 2,2 рази більше, ніж у 2022 році. При цьому відновлені установи надають лише 5–8 видів послуг замість 15–18. Діяльність окремих типів надавачів фактично не відновлено.
Найбільш затребуваними послугами у 2025 році стали натуральна допомога (19 118 осіб/сімей), інформування (11 614), консультування (11 206) та соціальна профілактика (1 526).
Особливо показовою є тенденція щодо «доглядових послуг»: на початок 2023 року їх потребували 30 осіб, на початок 2024 року – 56, на початок 2025 року – вже 104. За два роки – зростання в 3,5 раза. Люди старіють, втрачають здоров'я, залишаються самі.
Порівняно з іншими областями, Луганщина має найвищий показник отримувачів соціальних послуг – 18 698 осіб. Для довідки: у Донецькій області – 11 515, у Запорізькій – 6 894, у Херсонській – 3 687.
ДІТИ-СИРОТИ: ВТРАТИ ТА ПОРЯТУНОК
Ситуація з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, також зазнала драматичних змін.
До повномасштабного вторгнення на обліку перебувала 1 432 дитини. Станом на початок 2026 року – 835. Хтось виїхав, хтось залишився на окупованих територіях, хтось був усиновлений або влаштований у сімейні форми виховання за межами області.
З 29 дитячих будинків сімейного типу сьогодні функціонує 21. В них виховуються 137 дітей. З них 10 дитячих будинків перемістилися на підконтрольну Україні територію, 2 – виїхали за межі України, 9 – залишилися на тимчасово окупованій території.
У 47 прийомних сім’ях виховується 81 дитина. З них 11 прийомних сімей перемістилися на підконтрольну територію, 4 – виїхали за кордон, 32 – залишилися на окупованій території.
Найпоширенішою формою влаштування дітей залишається опіка та піклування. На початок 2026 року під опікою перебуває 575 дітей. З них після повномасштабного вторгнення на підконтрольну територію перемістилися 107 сімей опікунів (134 дитини), за кордон – 34 сім'ї (44 дитини).
Є й позитивні приклади. З жовтня 2025 року в Одеській області розпочав роботу новий дитячий будинок сімейного типу, створений Лисичанською міською військовою адміністрацією. Сім'я – ВПО з Лисичанська. До будинку влаштовано 4 дітей, позбавлених батьківського піклування.
Завдяки клопотанням облдержадміністрації придбано житло для 5 переміщених дитячих будинків сімейного типу – в Одесі, Полтаві та Київській області. Ще один будинок придбано завдяки спільному проєкту «Дім для дітей» Катерини Осадчої, БФ «Твоя опора» та компанії SOCAR.
ЩО ДАЛІ? ЦЕНТРИ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ, МОБІЛЬНІ БРИГАДИ ТА НОВІ ПІДХОДИ
Стратегія пропонує не просто відновлювати втрачене, а створювати сучасну систему соціального захисту, орієнтовану на реальні потреби людей. Забезпечення розвитку якісних і доступних соціальних послуг у відповідності до потреб людини передбачає три ключові завдання.
Перше – формування системи надання доступних соціальних послуг. Йдеться про проведення глибокого моніторингу потреб ВПО з сегментацією за статтю, віком, наявністю інвалідності.
Запровадження мобільних та виїзних сервісів, які забезпечать доступ до соціальної допомоги – психологічні, юридичні консультації, пункти видачі гуманітарної допомоги. Розвиток мережі хабів на базі військових адміністрацій, де людина в одному місці зможе отримати психологічну, юридичну, соціальну підтримку, консультації з питань зайнятості та доступу до медичних послуг.
Створення мережі кризових центрів і притулків для постраждалих від насильства та торгівлі людьми. Розвиток інфраструктури підтримки дітей – послуги денного догляду для дітей з інвалідністю, дитячі кімнати тимчасового перебування, центри розвитку та літні табори.
Друге – забезпечення ВПО житлом та розвиток ефективної системи доступного житла. Передбачається розробка спеціальних регіональних та місцевих програм, які надають грошову компенсацію для часткового відшкодування першого внеску за іпотечними кредитами, а також пільгове довгострокове кредитування ВПО.
Впровадження фінансово-економічного механізму розбудови системи житлового забезпечення вразливих груп – як прямого будівництва, так і стимулювання приватних інвестицій та міжнародної донорської допомоги.
Третє – розвиток сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проведення інформаційних кампаній з популяризації сімейних форм виховання. Забезпечення влаштування дітей із закладів інституційного догляду до сімейних форм виховання та усиновлення.
Забезпечення ефективної підтримки прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей опікунів, які перемістилися з тимчасово окупованої території.
Система соціального захисту Луганщини сьогодні – це система, яка втратила половину своїх установ, але зіткнулася зі зростанням потреб у 2,2 раза. Але Стратегія пропонує вихід. Не просто відновити втрачене, а створити нову модель – мобільну, доступну, орієнтовану на реальні потреби.
